Корсунь-Шевченківська міська громада
Черкаська область, Черкаський район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історія пісні "Ой, у лузі червона калина"

Дата: 05.04.2022 17:25
Кількість переглядів: 91

Сьогодні пісня "Ой, у лузі червона калина" стала однією з найбільш популярних. Після того, як лідер українського гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк заспівав її а капела посеред Києва, який бомбили російські війська, вона набула нової популярності. Її переспівують в соціальних мережах, виконують воїни ЗСУ, вмикають за кермом автівок, ставлять на рингтони смартфонів. Та мало хто знає, що "Ой, у лузі червона калина" - це українська стрілецька пісня, яка була створена понад століття тому.

За однією з версій перший варіант пісні написав 1912-го чи 1914-го року поет, директор та режисер Українського театру "Руська бесіда" Степан Чарнецький. Текст "Ой, у лузі червона калина" був спеціально створений для постановки п'єси "Сонце Руїни" Василя Пачовського. В ній розповідалася історія одного з найтрагічніших для українців періодів - друга половина XVII століття. Він знаменувався розпадом української державності, багатьма кровопролитними війнами та носив назву "Руїна". А "Сонцем Руїни" називали гетьмана Петра Дорошенка (1627-1698), що був відомий своїми планами об'єднати українські землі. За словами істориків, у фіналі п'єси повинна була звучати пісня "Чи я в лузі не калина була". Але згодом режисер вирішив використати більш оптимістичну пісню "Розлилися круті бережки".

Проте Степан Чарнецький продовжував працювати над піснею, поки 1914 року в місті Стрий її не почув чотар Українських Січових Стрільців (УСС), командант сотні УСС, галицький військовий Григорій Трух. Новий варіант "Ой, у лузі червона калина" був створений після того, як Трух додав до нього кілька куплетів. Пісня одразу стала дуже популярною. Навіть найвідоміший львівський військово-історичний часопис того часу отримав назву "Літопис Червоної Калини".

На цьому історія написання пісні не закінчується. Наприкінці 1980 року "Ой, у лузі червона калина" отримала ще один куплет. Його додали українські дисиденти: композитор та диригент Леопольд Ященко і правозахисниця, учасниця руху 60-десятників, мемуаристка, публіцистка, журналістка та редакторка "Вісника репресій в Україні" Надія Світлична.

До речі, саме Леопольд Ященко разом із понад 130 відважними людьми 1967 року підписав лист протесту до ЦК КПРС через політичні переслідування української інтелігенції. Його одразу звільнили з роботи та піддали репресіям, але Ященко не зламався. 1969 року весною він та ще кілька однодумців заснували Співоче поле. Там відроджували щедрівки, колядки, українські народні та обрядові пісні. Саме на Співочому полі хор "Гомін" вперше виконав сучасний варіант пісні "Ой, у лузі червона калина".

Більше читайте тут: https://kontrakty.ua/article/195300

Текст пісні

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан,

Визволяти братів-українців з московських кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,

Розпочали стрільці українські з москалями тан,

А ми тую ярую пшеницю ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

А ми тую ярую пшеницю ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Джерела:

1. Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.

2. Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора