Трудовий договір з нефіксованим робочим часом!
Статтею 21 1 Кодексу законів про працю в Україні, трудовий договір з нефіксованим робочим
часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час
виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання
роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така
робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією
статтею.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи,
обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим
роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При
цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу
відпочинку.
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може
перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей
роботодавець.
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового
договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.
Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом
понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або
безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка
роботи з відповідною оплатою праці.
