#поезія_народжена_війною
Не тішить сніг…
Це вперше сніг не радує мене…
Чому радіти? Хлопці, там, в окопах…
Не каву п’ють з солодким праліне
В розмірених, засніжених Європах.
Не на турецьких пляжах… В Хургаді…
На білосніжних яхтах, чи на віллах.
Сміливі, мужні, вірні, молоді
В окопах мерзнуть, наче у могилах…
Сидять між стін холодної землі.
Замерзлі пальці зброєю ворожать.
Жують холодний сніг, а на чолі
Червона цятка снайпера сторожить…
Аж чорний сніг… Земля горить вогнем…
Пекельний сніг… І кров холоне в жилах…
А хлопці, наші, з кожним божим днем
В окопах гинуть, наче у могилах…
Не тішить сніг… Не тішить, ні на мить.
Немає більше радості у цьому.
Сьогодні перший сніг… Душа болить…
За кожного, хто там — на нульовому…
Людмила Григоренко
« повернутися до розділу «Відділ кільтури та туризму інформує»
