Шановні жителі Корсунь-Шевченківської громади!
Україна бореться. Вона зберігає свою незалежність завдяки силі мужніх Людей, які самовіддано, незламно, зі зброєю в руках чинять опір окупанту. Інколи – навіть ціною власного життя…
Та кривава війна, яку розгорнула російська федерація на території нашої суверенної держави, продовжує забирати життя найкращих синів української нації. І сьогодні наша громада провела у вічність нашого земляка, командира бойової машини, солдата Збройних Сил України
Ігоря Юрійовича Пузька.
Народився Ігор Юрійович 8 листопада 1979 року. Після навчання у міській школі №2 вступив до професійно- технічного училища 33. Саме робітничий фах був для нього свідомим і благородним вибором, бо змалку хлопець ріс працелюбним, брався за будь-яку роботу, допомагав у всьому рідним і близьким. Поєднував у собі прекрасні якості – любов до праці та до людей.
Трудився чоловік спочатку токарем у ливарному цеху верстатобудівного заводу, потім – охоронцем у гімназії. Тривалий час їздив на заробітки, аби знову ж таки власними руками заробити на життя. Старанний і добрий, відповідальний і наполегливий, він до того ж був дуже доброю і світлою людиною.
На шлях Воїна Ігор Пузько став віднедавна. Встиг пройти навчання, поринути у фронтове життя, але, на превеликий жаль, не врятувався від ворожого артилерійського обстрілу.
Загинув Ігор Юрійович 17 жовтня 2023 року на Харківському напрямку під час виконання бойового завдання. Він віддав своє життя за захист не лише України, а й кожного з нас. Поліг за тих, кого любив, за тих, кого хотів вберегти, за Батьківщину, свободу й незалежність якої виборюють лише найкращі і найсильніші.
Відданий захисник України, добрий і щирий брат, люблячий батько, найтурботливіший у світі дідусь Ігор Юрійович Пузько повернувся додому на щиті. До останнього подиху він виконував свій військовий обов'язок та залишився вірним військовій присязі.
Життя людини є безцінним, душа – безсмертною, а пам'ять про Героя – вічною. Герої не вмирають!
Світла пам'ять та вічна слава Герою!
